Готуємося до весілля: Чия музика, того і свято.

Частина ІІ    

    Щось входить в моду,  щось виходить з неї – а щось залишається не змінним. Для нас, фотографів, це просто вислів всього весільного буття. Але стосується він не філософічних роздумів про кохання і життя, а про весільні традиції. Певно, скільки б не було на Україні областей, міст, районів, сіл, кутів кожен з них має свій обряд, або звичай. І він дуже важливий, бо так робила ще «моя прабаба». Іноді, я відчуваю себе Христофором Колумбом, який щоразу відкриває Америку. Нове весілля - нові традиції. Їх намагаються модернізувати,  додавати щось нове, цим самим популяризуючи застосування звичаїв.

     Загалом, українці мають великих дві  гори й одну маленьку цих традицій Але ми поговоримо про основні. Скажімо так, стандартні.

    І перша, святая з святих -  це благословення батьків. У домі нареченої батьки благословляють дітей на щасливе подружнє життя. Це справді таки інтимне дійство, найрідніші ніби дозволяють вам стати сім’єю. Важливим тут є погляд. Якщо ви бажаєте гарних та трепетно справжніх фото тут важливим є погляд намагайтесь дивитися батькам у вічі, а не кудись у сторони. Не робіть ці фото постановочними, ведіть себе природньо та не намагайтесь посміхатись, шукаючи камеру.

    Потім, церемонія розпису та вінчання. У цьому пункті межі вже дещо змусолюються. Церемонія розпису тікає на природу, це круто, адже  індивідуально та унікально.  А вінчання, іноді, намагаються не додавати до весільних традицій. Якщо свою церемонію розпису ви хочете  запам’ятати назавжди, то повинні продумати все до дрібниць.  І найперше це місце, де вона проходитиме. Від цього залежить вся картинка на фото.

    Коровай,  або ж його розривання навпіл. Кому більший шматок дістанеться, той і буде головою в родині. Це дуже весела традиція. Адже як коровай розірветься не знає ніхто. Тому у цей момент  ви можете дещо кокетувати між собою. Це гарно виглядає на фото. Показувати себе переможцем, або сміливо тішитися поразці. Гості сприйматимуть атмосферу та настрій  і на фото це також відображатиметься.

    Зняття фати - ця традиція зараз переживає своє відродження. Ближче до закінчення свята, мати нареченого знімає нареченій фату і одягає хустину, як символ того, що її покидає статус «дівчини» і вона стає заміжньою жінкою. Основним правилом,саме цього звичаю, є не приховувати емоцій. Адже це  знаменний етап весілля, який ще раз показує, що дівчина стає дружиною.

    Поправини.  Наступного дня після весілля, батьки нареченої пригощають гостей обідом. Метою поправин є привітати наречених з їхнім першим днем в якості подружньої пари. Ця традиція в сучасній інтерпретації триває і донині.

    Ось такі цікаві традиції мені доводиться бачити найчастіше. Але якщо у вас є щось новеньке, то я завжди радий це сфотографувати.

 

Back to Top