Замки львівщини

    Напевно, кожну людину, яка чимось захоплюється, можна назвати залежною. Це коли, на вулиці сніг, а ти мариш покататися на своєму байку, у тебе нежить, а ти радиш людині, який парфум їй личить більше. Так і я «вампір» своєї справи. Трохи часу без нового, без фотографій, вражень і фотошопу ведуть  до натхненної ями. У такі моменти голова метикує швидше і наче шукає вихід із лабіринту.

    Це була субота в голові дзеленькнуло, час КУДИСЬ їхати. Я завів свого друга, поруч вірна супутниця і не важливо, куди несуть колеса.

 

    За всіма можливими сюжетами Львів так, чи інакше зводиться до оперного театру, Високого замку, копальні кави, Краївки та просто гарних вуличок. Мій об’єктив вирішив копати (фотографувати) глибше. Але не під землю, а в історію. Короче кажучи, трапилося так, що ми поїхали дивитися замки  Львівщини.  Я впевнений, ви мовчки питаєте себе «цікаво, і що нового він розповість».  Зіронізую і скажу, що нічого, абсолютно нічого. Лише зроблю міні-рекламку. Прочитати про ці замки ви можете у Вікіпедії, побачити сотні картинок у Гуглі, Яндексі чи, де зручніше шукати. Але яка радість пережувати, та не ковтнути.

    Отже, рекламотур від Романа розпочинається:

    Ми їдемо, блукаємо, шукаємо і зупиночка. Перше, що ми надибали це Свіржський замок.

    Все як зазвичай – довкола краса: поля, ліси, села та селища. І тут враз із-за повороту визирнув величезний замок. (Можливо, з «величезний» перегинаю, все емоції). Гарно! Замок шикарний! Хоч він і знаходиться в аварійному стані, як кажуть, рубці лише прикрашають. Досить балачок, переходимо до демонстрації.

    І чергова пам’ятка культури це Золочівський замок.

    Замок не те щоб великий, але і не маленький. Як архітектурна споруда, він звичайнісінький, але історія у нього дуже багата. Станом на теперішній час тут можна пройтися навіть підвалами. Найяскравішим  є китайський дворик, який колись король збудував для коханої дружини Марисеньки. Переглядайте фотографії, але вони ніяк не передають всієї краси цього місця.

    Під гучну музику та враження їдемо далі. Нас зустрічає замок Підгорецький.

    Хоч яким б сумним не був його стан, він коштує кожної позитивної емоції, яка мимовільно виникає при погляді на цю красу. Для мене як фотографа – це бомба. Немає інших слів. Тут багато місць та ракурсів, куди не глянь – велич та краса. Бродити можна годинами, це місце дещо навіює картини з фільму про трьох мушкетерів.  І, традиційно фотографії. Але не пейзажів та замку, а того, чого не вимушено мене змусили зробити навколишні краєвиди. Хоч це був, майже кінець мого маршруту, я вирішив поєднати приємно з приємним для моєї дівчини і влаштував для неї маленьку фотосесію. Що з цього вийшло дивіться….

    Ну і останнє яскраве враження – Олеський замок.

    Цікава експозиція, дивовижна історія, а який вид навкруги! Особисто мені дуже сподобалася бруківка з виїждженою багатовіковою колією на підході до замку і внутрішній дворик з гарматами та настінними балконами й бійницями. Але знову ж таки його стан бажає кращого. До речі, саме в цьому замку знаходиться парк, де знімали «Трьох мушкетерів» (пісню про «Чёрный пруд»).

    Хоч я і не екскурсовод, не гід замками Львівщини, але надіюсь вам було цікаво. І ще більшу надію маю не те, що після прочитаного та побаченого у вас також дзенькне і ви зладуєте речі, сядете  в машину, а на вашому навігаторі буде Чернівці-Львів.

 

Back to Top